T. S. Eliot - Rhapsody on a Windy Night

РАПСОДІЯ З ВІТРИСТОЇ НОЧІ
Томас Стернз Еліот

Переклад © 2004 Остап Дзондза. Всі права застережені
Ориґінальний текст взято з: http://www.bartleby.com/198/4.html 
__________________________________________

Дванадцята година
Поздовж тих вулиці просторів
Що зодягнулися у місяця убрання,
Що шепочуть місяцевисті заклинання.
Руйнуй виміри пам'яті
Чіткі її споріднення,
Всі поділи й уточнення,
Кожна вулична лямпа, котру минаю,
Як барабан фатальности лунає,
І крізь теміні просторення
Опівніччя потрясає тою пам'яттю
Як вар'ят потрясає мертвою ґеранією.

Пів по першій,
Вулична лямпа затріскотіла,
Вулична лямпа забурмотіла,
Вулична лямпа вповіла: “Розглянь ту кобіту
Що завагалася до тебе від дверей зі світлом
Розгорнутих у посмішці до неї.
Ти бачиш що її спідниці край
Подертий і пісками замащений
І бачиш що очей її край
Покривлений як голка повигинана

Тут пам'ять вивергає архівальне
Юрбисте скупчення речей погнутих
На узбережжі гілку повигнуту
Розгладжену, та плавно поглинуту
Наче світ виповів
Секрет хребета свого,
Білого й тугого.
Пружину зламану у дворику заводу
Іржа вчепилася у немічний той кшталт
Твердий, і звивистий й готовий щось вхопити.

Пів по другій,
Вулична лямпа сказала:
“Поміть, як кіт розпластавсь у канаві
І висолопить свого язика
І поїдає цюпку згіркленого масла”
Рука дитини ось автоматично,
Вислизла і вкишенила забавку біглу по причалу
Не бачив я нічого крізь дитячі очі
Я бачив як надворі певні очі
Зміряли вбачити крізь жалюзі освітлені
І краба якось пообіді у ставку
Старого краба з окулярами на плечах
Патичок я йому простягнув... він його за кінець хапонув.

Пів по третій
Лямпа зашипіла
Лямпа забурміла у тьмі

Лампа загуділа
“Розглянь місяць
Панна Місяць бо гризот не має
Вона оком злегка моргає
І до кутиків ся посміхає
Волосся трави розчісує
Місяць пам'ять втратила свою
Віспа змита лице її тріскає
Ружу з паперу рука її стискує
Ружа пахне порохами та одеколоном
Вона сама
Із запахами ночі усіма
Бо її мозок то запахів перехрестя.
Приходить спогад
Про всохлі сонцеспраглії ґеранії
І у тріщинах порохи
І на вулицях каштанні запахи
І пахощі фемінні у затворених покоях
І цигарки в передпокоях
І фраґранції мішанок у барах.”

Лямпа мовила
“Четверта година
Ось номер на дверях.
Пам'ять!
Ключ маєш,
Радіус кола на сходах від лямпи
Вгору.
Ліжко є вільне; зубна щітка висить на стіні
"Мешти під двері постав, і поспи, і готуйсь до життя"

Звершальний вигин ножа.

(Березень 1911)