Gary Soto - Oranges

ПОМАРАНЧІ
Ґері Сотоу

Переклад © 2003 Остап Дзондза. Всі права застережені.
Ориґінальний текст взято з: http://www.maitespace.com/englishodyssey/CW/Poetry/oranges.htm

Уперше я спацерував
З дівчам, як мав 12 років
Я змерз і обважнів від
Двох помаранчів у жакетових кишенях
Був Грудень. Тріскотів мороз
Під кожним кроком. Подих мій
Випереджав мене, аж потім змовк
Коли я вже підходив до
Її будинку, того, де
Ліхтар на ґанку світлом жовтим
Світив вночі і вдень, за кожної погоди.
Загавкав пес на мене, аж вона
Назовні вийшла, одягаючи
На руки свої рукавички, із лицем що сяяло
Від пудри. Я посміхнувся,
Торкнувсь її плеча, й повів
Її униз по вулиці, поздовж
Стоянки для уживаних авто, й ряду
Свіжопосаджених дерев,
Аж доки ми не шепотіли
Перед аптекою. Ми
Увійшли, з дзвіночком
Теж продавщиця підійшла до нас
Вузьким проходом між товарів.
Я обернувся до цукерок
Вискладених в ряди як на трибунах
І запитався що вона бажає—
В її очах був блиск, її усмішка
Вже виростала з кутиків
Що на її устах.
Я пальцями намацав
5 центів у кишені,
Аж тут вона обрала чоколядку
Що коштувала 10
Я не сказав нічого.
Я витягнув 5 центів
З кишені, потім помаранч
Й поклав їх мовчки поруч на
Прилавок. Підвівши очі,
Зустрів я погляд пані за прилавком
Тривалий погляд, котрий знав
Достатньо добре що тут і
До чого. Надворі
Кілька машин шипіли і минали,
Туман висів, немов старе
Пальто поміж дерев.
Я взяв її за руку,
Минувши двоє перехресть
Тоді пустив аби вона
Розпакувала свою чоколядку.
А я зняв шкірочку зі свого помаранча
Який так яскравів на полотні
Сірости Грудня
Що з деякої відстані
Комусь могло привидітись що я
Розпалюю вогонь межи долонь