ПРЕЛЮДІЇ
Томас Стернз Еліот
Переклад © 2005 Остап Дзондза. Всі права застережені
Ориґінальний текст взято з: http://www.bartleby.com/198/3.html
I
Зимовий вечір стримисто осів
Із запахами стейків у проходах
Година шоста
Ті вигорілі рештки димних днів
А ось поривний дощ огорне ті
Пітьмяні клапті
Листків зів’ялих біля твоїх ніг
І ще ґазети на безлюдних пустирах;
А дощ побіг
По зламаних віконницях і димарах,
А там де вулиць ріг
Візницький кінь самотньо пріє й б’є копитом по землі.
І от тепер настав час запалити ліхтарі.
II
Поволі ранок отямляється
Від гнітлих запахів зітхлого пива
Від вулиці вимощеної тирсою
Де брудні мешти вперто добираються
До кави що на ранніх столиках парить
Та інші переодяганки
І їх поновний прояв,
Уявимо усі ті руки що за мить
Відсунуть попохмурені фіранки
У тисячах мебльованих покоїв.
III
Ти зажбурнула покривало з ліжка,
Вляглась на спину й зачекала;
А ніч для тебе продемонструвала
Ту тисячу зображень зубожілих
Що з них була вискладена твоя душа;
Вони на стелі твоїй миготіли.
І щойно світ отямився
І світло пролізало у шпарини в жалюзях,
Ти вчула горобців у стічних жолобках,
Ти бачиш вулицю як єдність певних віх,
Та вулиця ту візію твою би не сприйняла;
На краю ліжка сіла ти, ще досі
Ти мала папільотки на волоссі,
Стягнувши їх, жовтенькі ступні ніг
Долонями немитими узяла.
IV
Його душа розтяглась по зів’ялім небі
Що тлом слугує блоковій міській частині,
Чи втоптана упертими ногами
О четвертій, п’ятій, шостій годині;
І набивають люльку пальці квадратові,
І очі ті, що їх ґазети вечорові
Запевнили у певних безперечностях,
І совість вулиці яка із чорними думками
Завзято прагне до акцептування світу.
Я є фантазіями зрушений, що звиті
Довкруг тих образів, і врешті ось:
Той натяк на невимовно породисте
Невимовно змучене щось.
Тож дай собі по писку і засмійся
Світи кружляють як ті бідні бабці
Котрі визбирують вугілля на безлюдних пустирах.
Немає коментарів:
Дописати коментар