ЗИМОВА НІЧ
Аж сніг тріщить під моїми
ногами
І борода видзвонює від пару
надворі
Вперід, не зупинятися,
вперід!
Мовчить урочисто навколишня
дільниця
Промінням місяць обійняв
старі ялиці
Які свої галуззя до землі
схиляють
Зажурено, немов на смерть
чекають
До його часточок гарячих і
несамовитих
Даруй йому хоча б одну
спокоєм сповнену хвилину
Таку, як ти приніс сюди, на
цю нічну рівнину
Переклад: Остап Дзондза (2024)
Без ніжності, без ліків і без нуди
упав день на балкон
вчинив масакру твоїми руками
з густої запашної зплутанини розмарину,
майорану й чебрецю. в смертельній радості
обтинів обережних із метою
нове життя подарувати зеленяві
і більш погодню, приязну погоду
ворожа пляма плісняви
статечно знов піднялася
з чорної маси гумусу
то є твоє гніздо, по ходу, отой струп
струп тиші, без чуття, цілком байдужий.
Станіслав Лем — ЯК ВРЯТУВАВСЯ CВІТ
Якось Конструктор Трурль узяв і виконструював машину, яка могла творити, що захоч, але на букву н. Щойно машина була вже готова, він закомандував їй витворити Нитки, накрутити нитки на Наперстки, які теж вона створила, потім все вищенаведене укинути у підготовлену Нору, а навкруги були наприскувачі, налаштовувачі та наливки. Машина виконала все на найвищім рівні, але оскільки Трурль був натоді ще недостатньо впевнений у невідмовності її роботи, то він попросив її створити на додаток теж навушники, і німби, і нейтрони, і напругу, і носи, і німфи, й Нітроґен. Останнійц пункт машина витворити не здолала, так що Трурль геть спереживався й мусів їй пояснювати.
"Я не знаю, що то є таке", каже машина. "Я ніколи про таке не чула."
"Та як не чула? Тож Азот. Є газ такий, усе повітря майже з нього..."
"Якщо Азот, то є на А, а я тільки на Н творити вмію."
"Ну але Латинською Азот то буде Нітроґен."
"Мій любий," каже, "Я, якби могла і вміла витворити все, що є на букву Н на кожній мові світу, то я була би Машина, Яка Вміє Все На Цілий Алфавіт, бо кожна річ, яку не вибери, обов'язково буде починатися на Н якоюсь із численних іноземних мов. Нема такого, щоби було все й відразу. Я не можу витворити більше, ніж могти повинна, згідно з твоїм задумом. Так що: без Азоту."
"Добре" погодився Трурль і наказав їй створити Небо. Вона відразу жеж створила небо, Невелике, але Неймовірно синє. Тоді закликав він конструктора Кляпауція, представив його машині і так довго вихваляв її Надзвичайні здібності, аж той накрутився й попросив також про дозвіл і собі замовити якесь творіння.
"Командуй," каже Трурль. "Але на букву Н то має бути."
"На н"? перепитав Кляпауцій? "Най буде. Ну, створи Науку".
Машина затарахкотіла і за якусь мить весь пляц перед маєтком Трурля залюднився тлумом науковців, які дискутували, гризлись між собою, щось писали в грубих книгах, або раптом брали й рвали ті книжки на клапті, десь далеко ще видніли вогнища зі стосів писанин, на яких смажилися науковці-мученики, вдалині і вблизині щось гукало, виригувалися якісь дивні димові стовпи грибоподібні, всі довкола говорили одночасно, так що ані слова не вдавалось вирізнити, час від часу укладались мемуари, звернення та інші документи, а окремо й відсторонено від того, під ногами верещальників, сиділо собі кілька старців самотніх, які неустанно, прегустезним почерком писали щось на тих шматках подертого паперу.
"Ну і як, зле вийшло чи як?" повен гордості вигукнув Трурль. "Направду Наукова та Наука, визнай?"
Але Клапауцій не був тим задоволений.
"То стовписько — то є наука? Нє, наука зовсім не така!"
"Ну то давай, озвуч, як має бути, а машина то відразу тобі створить!" — відрізав Трурль.
Але Кляпауцій не знав, що мав би він озвучити, тож заявив, що зараз загадає ще два завдання машині і якщо вона їх здолає виконати, то Кляпауцій визнає, що є вона така, як має бути.
Трурль погодився і Кляпауцій наказав їй зробити Навиворітню.
"Навиворітня!" вигуктув Трурль. "Та хто де коли шось таке видів чи чув! Що то є таке, навиворітня?"
"Ну як, зворотня сторона будь-якої речі чи явища," спокійно відказав Кляпауцій. "Навиворіт вивернутий одяг, там, наприклад? Ой, ніби ти не знаєш, я тя прошу! Так, машино, до роботи!"
