Присутній у Розлуці
Розлука, заперечення почуєш
На усю твою потужність
На тривалість та бездушність;
Роби що можеш але не зіпсуєш
Два серця, справді витримки міцної,
Розлука зблизить їх, Час їм додасть спокою
Хто покохав панянку так шляхетну
То того розум віднайшов
Свій шанс досвідчити любов
Над часом, місцем і усім що смертне
Серцям що їх розлука не міняє
Відсутність є презентом, Час на них чекає
Назовні рвуться мої почуття
Всередині заховані
Розумом опановані
Знаходять в ній таємне відбиття
То так таїти любить пан заможний
Щось більше за той скарб що його в руки взяти можна.
В Розлуці, але даром нагороджений
Можу я її спіймати
Й від чужих очей сховати
В закутку мозку певнім огородженім
Її там обіймаю та цілую
І нею тішуся і зовсім не сумую
Немає коментарів:
Дописати коментар